Міжнародні проекти, гранти

  

РЕАЛІЗОВАНО ПРОЕКТ ДЛЯ ДОБРА

УГРИНІВСЬКОЇ ГРОМАДИ

На вулиці Зеленій в селі Угринів уже проведено капітальний ремонт дороги, який співфінансований з Європейського Фонду Регіонального Розвитку в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна.

Особливо символічно це виглядає через те, що вулиця Зелена в Угринові є найближчою до митного переходу У грипів-Долгобичів, який недавно відкрили на українсько-польському кордоні.

Кажуть, що вулиця Зелена у селі Угринів споконвіків не мала дороги. Якщо у суху пору року ще якось можна було добратися до домівок, то у дощову - ні переїхати, ні перейти. Не дай Боже, коли в хаті ще хтось захворів, а ще гірше відійшов у вічність - от тоді і справді катастрофа, бо хворих і небіжчиків через городи переносили. А нині завдяки спільному польсько-українському проекту «Поліпшення доступності та якості транскордонної дорожньої інфраструктури Етап II - перебудова II повітової дороги №34321- Грубешів-Крилів-Долгобичів-Державний кордон та ремонт дороги в Угринові» на вулиці Зеленій збудована дорога і ще й тротуар.

Про проект та його результат ведуть мову його учасники та мешканці вулиці Зеленої в Угринові.

Володимир САВА, Хоробрівський сільський голова:

- У нас був вибір, у якому напрямку писати проект: екологічному, або щодо поліпшення доступності та якості транскордонної дорожньої структури. Наша Хоробрівська сільська рада обрала другий. Власне у цьому напрямку ми написали чотири окремих проекти, які стосувались ремонту доріг на усіх найбільших вулицях Угринова: Зелена, Українська, Федорівська і Майданна. Але переміг проект, який стосувався ремонту дороги по вулиці Зеленій. Це була найгірша вулиця не лише в Угринові, а, мабуть, у районі. Хоча до написання проекту ми зробили кошторис на ремонт відтинку цієї дороги за кошти сільської ради. Але ми виграли проект і вдалося зробити всю дорогу на цій вулиці. Вважаю, що нам дуже пощастило з польськими партнерами. Вони дуже часто приїжджали до Угринова, це, насамперед, віце-староста Грубешівського повіту Лєшек Червонка та координатор проекту Павел Войцеховський. Вони перевіряли якість роботи, а також, чи дорожники вкладаються у терміни, які були визначені проектом. Правда, термін проекту продовжили до 30 грудня. Польська сторона дуже допомагала нам. Все-таки вони вже є членам Євросоюзу, вже зреалізовували багато проектів. До речі,у Грубешеві спеціальний відділ займається проектами. Опісля провели відкриті торги, в результаті яких визначили, хто виконуватиме роботи по капітальному ремонту цієї вулиці. Були дві фірми - Львівська і Нововолинська. Перемогло в торгах ТзОВ «Полімер» з Нововолинська, бо їх умови були прийнятніші для нас. Ця будівельна фірма сформувала проектно-кошторисну документацію і увесь пакет документів. І приступила до роботи вкінці липня, а вже на початку вересня дорога і тротуар були готові.

Рада Європи оголосила конкурс «Кращий практик місцевого самоврядування». Наша сільська рада взяла участь у цьому конкурсі. Через деякий час нам прийшло повідомлення, що Хоробрівська сільська рада визнана переможцем. Ми поїхали до Києва і презентували свій проект: ремонт дороги по вул. Зеленій По-перше на цьому конкурсі оцінили нашу роботу, а по-друге, ми побачили і почули, якими проектами займають інші представники місцевого самоврядування з усієї України.

Це все надихнуло нас до написання нового проекту, наприклад, про місцеву пожежну охорону. Працюватимемо і далі над проектами в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2015-2020 роки. Зараз займатимемося написанням проектів, а після 2017 року відбудеться їх реалізація.

Василь БЕРЕЗА, асистент-координатор проекту:

- Вважаю, що гуртом можна багато чого позитивного зробити для громади. Добре, що сільський голова Володимир Сава взявся за цю справу, а ще й повірив, що у нього є команда, помічники. Ми разом їздили до Польщі, в Київ. Я також пильнував за якістю роботи, щоб будівельні матеріали були в достатній кількості. У нас була плідна співпраця з польською стороною, бо разом вболівали за одне: щоб дорога по вулиці Зеленій була добра. Разом виправляли помилки. На ній переважно мешкають старенькі люди, вони й не очікували, що врешті і «на їхній вулиці буде свято». Тепер, щоб відвідати сусіда не треба гумові чоботи взувати. І в тапочках можна перейти навіть в осінню пору. Старенькі тішаться. Бо сюди ні «Швидка» не могла нормально доїхати, а коли когось хоронили, то через городи виносили. Може й того ще й «постаріла» ця вулиця. І тільки тепер, коли є добра дорога, кажуть, що там крамниця буде. Люди не вірили, що в селі може бути такий гарний, широкий тротуар. А все завдяки проекту і злагодженій роботі партнерів. Як з української, так і з польської сторони.

Людмила БУРИЧКА, жителька с. Хоробрів:

- Чотири роки тому, у липні 2011 року, представники Староства Повітового у Грубешові Республіки Польща запропонувала Хоробрівській сільській раді взяти участь у Програмі транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна 2007-2013» та реалізувати спільні проекти по капітальному ремонту доріг у селі Угринів по вулицях Українській, Федорівській, Майданній та Зеленій, в рамках проекту: «Поліпшення доступності та якості транскордонної дорожньої інфраструктури Етап II -перебудова II ділянки повітової дороги №3432Д Грубешів -Крилів - Долгобичів -Державний кордон та ремонт дороги в Угринові».

Важливою передумовою для участі було географічне положення Хоробрівської сільської ради, а конкретно села Угринів, яке знаходиться найближче до українсько-польського кордону. Тоді вже будувався міжнародний автомобільний пункт пропуску Угринів -Долгобичів.

Сільський голова Володимир Сава, працівники Хоробрівської сільської ради та активісти сіл Угринів, Хоробрів, Нісмичі, Ниновичі, представники Сокальської районної ради відгукнулися на цю пропозицію. В досить обмежений час було надано необхідну інформацію для підготовки заявки для участь в конкурсному відборі для отримання гранту від Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Республіки Польща.

Координував проект від польської сторони Павел Войцеховський, керівник відділу промоції та європейської інтеграції Староства Повітового в Грубешові. Це мудра та толерантна людина, яка вже на той час мала певний досвід участі у проектах міжнародної технічної допомоги Європейського Союзу.

У цей час паралельно гміна Долгобичів, яка шукали партнера для співпраці у проекті в рамках Програми транскордонного співробітництва, близького географічно, але тоді ще за кордоном, тому що найближчий пункт пропуску знаходився в Устилузі Волинської області, запропонувала нам співпрацювати в екологічному проекті. Ми їм також подали необхідну інформацію.

Зібрати інформацію було непросто. Тому що не мали досвіду, не знали, яка інформація є більш важливою, на яку потрібно більш детально та уважно вивчити, тому готували ґрунтовну, найбільш повну та об`єктивну, яка мала бути англійською, польською та українською мовами. Листування та телефонні розмови були польською мовою, всі грантові документи проходили лише на англійській мові. Це була копітка робота, бо потрібно було володіти термінологією, вивчити багато нормативних документів Європейського Союзу. Тоді у 2011-2012 роках, Україна була досить далеко від європейського напряму. Закони, на які опиралася Програма транскордонного співробітництва, та українське законодавство суттєво відрізнялося, так як інколи відрізняється і досі.

Після надсилання польською стороною заявки на участь у конкурсі та відповідних документів у Спільний Технічний Секретаріат Програми транскордонного співробітництва у Варшаві, наступив довгий період очікування на результати відбору проектів, тому що брало участь у конкурсі чотири проекти по ремонту доріг у селі Угринові Хоробрівської сільської ради. Нарешті було підписано Грантовий договір на реалізацію проекту «Поліпшення доступності та якості прикордонної дорожньої інфраструктури. Етап II -перебудова 2-ої ділянки повітової дороги №3432І Грубешів - Крилів - Долгобичів - Державний кордон та ремонт дороги в Угринові». Під час підготовки та реалізації проекту спільними зусиллями української та польської сторін було здобуто цінний досвід, який допоміг успішно його реалізувати.

У нас був постійний контакт з польською стороною, лідери проекту - представники Староства Повітового в Грубешові постійно спілкувалися телефоном, електронною поштою, часто приїжджали та проводили зустрічі, щоб обговорити та вирішити невідкладні питання.

Досить суттєво спростило процес обміну інформацією відкриття міжнародного пункту пропуску в Угринові.

Наболілим питанням для наших населених пунктів є дороги. Тож не дивно, що саме велике зацікавлення викликав проект: «Поліпшення доступності та якості транскордонної дорожньої інфраструктури Етап II - перебудова II ділянки повітової дороги №3432Д Грубешів-Крилів-Долгобичів-Державний кордон та ремонт дороги в Угринові», який давав надію відремонтувати хоч одну дорогу. І приємно, що він закінчився успішно і нині у селі Угринів на бічній вулиці Зеленій, де мешкають, в основному, самотні люди літнього віку, є асфальт. Колись я працювала в Угринівській ЗШ I-ІI ст., і пам`ятаю, як приходили до школи діти, які там мешкали, часто жалілися, що у них погана дорога, яку не раз взимку передувало.

Тепер і дорослі, і діти не натішаться асфальтом. Нині там є добра дорога, яка відповідає сучасним вимогам: вона має ширину 4,5 м, бордюр та брукований тротуар.

Згідно з вимогами Грантового договору та вимог програми транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна 2007-2013» та співробітництва кошти міжнародної технічної допомоги не можна використати на інші цілі, крім тих, які зазначені у документах. Навіть, щоб відремонтувати іншу вулицю у тому ж селі.

Цей проект відкрив нам очі, навчив по-іншому дивитися на світ. Впевнена, що відтепер угринівці розказуватимуть своїм дітям та внукам про те, що у їхньому селі збудували першу в районі сучасну дорогу за кошти Європейського Союзу. Це вже стало історію.

А головне, цей проект окрилив громаду села,додав їй віри у свої сили та впевненості, що ми разом можемо щось змінити у наших селах, зробити щось корисне для села та людей. Потрібно захотіти це зробити та шукати можливості.

На території Хоробрівської сільської ради нині ще багато незаасфальтованих доріг. Тож такий проект є актуальним для нас й надалі. Він привідкрив двері до європейських грантів, оскільки успішна реалізація Хоробрівською сільською радою двох проектів створила відповідний імідж не тільки в Україні, але й за кордоном. Якщо сільська рада зуміла реалізувати такі проекти у дуже важкий період, то зможе реалізувати і далі.

І це не все. Під час однієї зі зустрічей секретар гміни Долгобичів - пан Станіслав Стащук, попросив мене знайти родичів знайомих. З`ясувалося, що вихідцем села Угринова є генеральний директор Тур де Полонь Чеслав Ланг, однієї з найбільших велогонок Європи, віце-чемпіон Олімпіади 1980 з велогонок, котрий відвідав Угринів з родиною, а потім запросив своїх родичів та друзів у Польщу знайомитися з родиною. Під час поїздки ми відвідали чисельну родину, церкву, яка збудована на честь переселенців. Тож вийшло, що спільний проект сприяв об`єднанню родин, яких доля багато років тому роз`єднала.

Вдала реалізація даного проекту створює перспективу для надання нових грантів. Лідери проекту з польського боку довірили нам своє ім`я, і ми їх не підвели.

Проекти міжнародної технічної допомоги в рамках Програми транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна» є дзеркальними: якщо по ту сторону кордону будуть щось робити, то й змінюватиметься вигляд і наших прикордонних сіл. Місцеве. самоврядування Польщі навчилося використовувати кошти Європейського Союзу для покращення життя своїх громадян, і має служити нам за приклад.

Поляків цікавить Сокаль і Сокальщина, й вони хотіли спів¬працювати з нами у різних галузях, підтримувати дружні та культурні зв`язки, допомогти жителям прикордоння по обидві сторони кордону об`єднати родини. Адже нас поєднує дуже багато... Тому для доступності до регіону потрібно, насамперед, ремонтувати дороги. Наступні проекти вже можна планувати на більш вагомі суми, в межах навіть сотні тисяч євро. Це дозволить в рамках проекту зробити щось вагоміше для розвитку соціальної інфраструктури села Угринів та інших сіл Хоробрівської сільської ради. Нам потрібно лише працювати над написанням нових проектів, які зацікавили б наших партнерів.

Ярослав РОЧІЙ, мешканець Угринова:

- У 1951-го році моїх батьків переселили з Івано-Франківська на Сокальщину в село Угринів. Мені тоді було лише дев`ять місяців. Відтоді тут мешкаю. На нашій вулиці Зеленій лише 14 хат. Раніше було більше, та дехто виїхав, а хтось уже відійшов у кращі світи. їхні порожні будинки чекають, коли ж повернуться у рідне село їхні діти та внуки.

На нашій вулиці ніколи не було доброї дороги. Іноді, коли задощило, доводилось небіжчиків везти на цвинтар на підводі, бо не можна було сюди проїхати навіть вантажною машиною. Уявіть, що коли на вулиці сталася пожежа - загорілася будівля у Давидюків, пожежна автомашина не могла заїхати, щоб загасити вогонь, їхала полями навколо.

Я маю старенького мотоцикла. Раніше мені доводилося його випихати по болоті на трасу, тож не часто ним користувався, бо не можна було заїхати. А зараз його беру та й їжджу. Все ж скоріше. Та й ноги болять ходити.

Коли нам пообіцяли зробити дорогу, не вірив, що зроблять. Думав поговорять-поговорять й забудуть. Але минув час на нашій вулиці, забутій Богом і владою, зробили дорогу. І не просто насипали з щебеню чи породи, як в основному колись робили у селах, а заасфальтували, ще й зробили бордюри з плитки. Тепер, кому із знайомих розповідаю, що у мене під хатою є асфальтівка - не вірять. Дехто навіть, коли їде по головній дорозі, зупиняється, дивиться, що це за таблиця з різними прапорами висить. На ній пише, що ця дорога зроблена у рамках спільного польсько-українського проекту. Коли її робили, сюди часто приїжджали поляки, керівники районної влади та наш сільський голова Володимир Сава, які контролювали роботу, підганяли дорожників. Дякуємо усім, що допомогли нам і зробили гарну дорогу. Тепер наша вулиця ожила. Є якийсь рух. Ще б нам зробили вуличне освітлення, тоді б ми точно почувалися б як у Європі.

Вікторія ЗАЯЦЬ, директор Угринівської школи:

- Хоробрівська сільська рада взяла участь у спільному польсько-українському проекті, який для неї став успішним. Нині у селі Угринові на вулиці Зеленій, яка є неподалік українсько-польського переходу «Угринів -Долгобичів», проклали асфальт, встановили бордюри та зробили тротуар. Людям стало комфортно, зручно добиратися до центру села. Цієї дороги люди чекали дуже довго, можна сказати роками. У минулому вона була найгіршою у селі. Там живуть, в основному, люди літнього віку, які щодень з трудом добиралися до поштового відділення, до крамниці, до церкви, до ФАП... А це ж перша необхідність. Стареньким по добрій дорозі важко перейти, не те що перебратися через болото та глибокі вибоїни. Вони й не вірять, що всі їхні біди з дорогою, бо у вулицю не можна було заїхати легковою машиною, залишились в минулому. Дякуючи сільському голові Володимиру Саві та партнерам проекту як з української, так і з польської сторін, спільними зусиллями на вулиці Зеленій проклали тверде покриття. Мешканці цієї вулиці відчули, що й про них турбуються. Велике спасибі за це й польським координаторам проекту, які прагнуть, щоб їхні сусіди по ту кордону жили краще, мали сучасні дороги. Відчували, що вони межують з країною, яка входить у Євро¬пейський Союз. І не шкодують для цього грошей. Жителі цієї вулиці будуть їм вдячні, поки житимуть. Вона хоч невеличка, має велике значення для них. Такі проекти сприяють соціаль¬но-економічному розвитку села, у нього є перспектива на майбутнє. Тут схочуть будува¬тися молоді сім`ї, народжувати¬муться діти. Крім того, проект став наглядним прикладом того, що громада, спільними зусиллями, може зробити багато для села. Зросла ініціатива простих громадян. Багато хто з них уже побували за кордоном, побачили як живуть люди, як там виглядають населені пункти. Тож мріють, щоб і у нас було не гірше.

Світлана ШУШНЯК, працівниця Угринівського дитсадка, мешканка вул. Зеленої:

- Я вже тридцять один рік мешкаю на цій вулиці. Як пішла в невістки, то й до цього часу тут живу. Колись наша вулиця Зелена була в ямах, а в дощову пору - у болоті. Нині аж не віриться, що по ній можна в тапочках ходити. Ми вдячні сільському голові Володимиру Саві і польським партнерам, що реалізували цей проект. Справді наша вулиця, то вулиця пенсіонерів. І тепер добре стареньким ходити по рівному і зручному тротуарі. До мене діти приїжджають своє машиною, то тепер вже заїхати зручно. Щороку по селах приїжджають купці за картоплею, але на нашу вулицю ніколи не приїжджали, бо була болотнеча. Добре, хто мав коня, той завіз її до машини, а хто не мав, то руками дуже не наносишся. Тепер машина під`їжджала до кожного двору. І машина, яка збирає молоко також приїжджає на нашу вулицю, і ми не носимо у центр села.

Олександр ДАВИДЮК, учень Угринівської ЗШ І-ІІ ст:

- До школи часто їжджу велосипедом, то по старій дорозі то було довго і марудно. А зараз за десять хвилин - і я вже у школі. Я любив дивитися як дорожники робили дорогу. Вони дозволили мені сідати з ними в кабіну екскаватора. Мені було цікаво. Тепер, коли є вже така добра дорога, то, кажуть, що хтось хоче відкрити магазин. До села на літо до бабусів і дідусів приїжджають внуки. То тепер не впізнають не впізнають нашої вулиці.

Любов ФІЯЛКОВСЬКА, учениця Угринівської ЗШ I-II ст.:

- Ще донедавна на нашій вулиці Зеленій не можна було ні проїхати, ні пройти. По дорозі великі ями, після дощу – болото. Часом до школи мусила брати перезуття, бо чоботи і черевики були мокрі. І коли почали робити дорогу на нашій вулиці мені було дуже цікаво: спочатку розрівняли, потім насипали гравію, аж тоді асфальт, який втрамбовувала спеціальна машина. Тут було дуже багато механізмів. Дорожники робили і тротуар. Часто приїжджали на¬чальники з Хороброва, Сокаля і Польщі, перевіряли, чи добре робітники виконують роботу. Я не вміла їздити на велосипеді по старій дорозі, бо боялася. А як збудували нову, то відразу навчилася.

Отож, нині вже є результати від спільного польсько-українського проекту «Поліпшення доступності та якості транскордонної до¬рожньої інфраструктури Етап II ділянки повітової дороги №3432 /. Грубешів-Крилів-Долгобичів-Державний кордон та ремонт дороги в Угринові», партнерами якого були зі сторони українського самоврядування Сокальська районна рада та Хоробрівська сільська рада, а з польської сторони - Грубешівський повіт, зміна Мірче, зміна Долгобичів. Власне завдяки їм зреалізовано цей проект для добра громади.

* * *

Ця публікація була співфінансована з Європей¬ського Фонду Регіонального Розвитку в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна. Пріоритет 1. Під¬вищення конкурентоздатності прикордонних територій. Захід 1.3 Покращення доступу до регіону.

Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно Грубешівський повіт і в будь-якому випадку вона не може розглядатися як віддзер¬калення становища Європейського Союзу.